Проект вноситься народним депутатом України Колесніченком В.В. (посвідчення №174)
Закон України Верховної Ради України «Про протидію екстремізму»
Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Загальні поняття
1. В даному Законі використовуються наступні основні поняття:
екстремізм – діяльність фізичної особи або (та) організації, спрямована на насильницьке захоплення влади чи незаконне втручання в діяльність органів влади, посягання на основи конституційного ладу та національної безпеки, порушення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, яка є наслідком не сприйняття правових та (або) інших загальноприйнятих норм та правил соціальної поведінки;
екстремістська діяльність - діяльність громадського чи релігійного об’єднання, засобу масової інформації або будь-якої організації, фізичної особи щодо планування, організації, підготовки та здійснення дій, що охоплюються видами екстремістської діяльності, які зазначені у статті 4 цього Закону;
екстремістські матеріали - призначені для обнародування документи або інформація на інших носіях, що закликають до здійснення екстремістської діяльності або обґрунтовують чи виправдовують необхідність здійснення такої діяльності, публікації, що обґрунтовують чи виправдовують соціальну, расову, національну, етнічну або релігійну перевагу або виправдовують практику здійснення військових чи інших злочинів, спрямованих на повне або часткове знищення якої-небудь соціальної, расової, національної, етнічної або релігійної групи, а також офіційні матеріали заборонених екстремістських організацій;
екстремістська організація - громадське чи релігійне об’єднання або інша організація, відносно яких є рішення суду, що набрало законної сили про ліквідацію чи заборону діяльності у зв’язку із здійсненням екстремістської діяльності;
інститути громадянського суспільства – суб’єкти, діяльність яких спрямована на забезпечення умов для реалізації інтересів і потреб як окремої особи, так і всіх членів суспільства, та які в процесі своєї діяльності формують суспільні відносини, спрямовані на утвердження громадянського суспільства;
протидія екстремізму - діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства та фізичних осіб, спрямована на захист основ конституційного устрою, прав та свобод людини і громадянина, забезпечення цілісності та національної безпеки держави, виявлення та ліквідацію причин та умов, що сприяють проявам екстремізму, а також на попередження, виявлення та зупинення екстремістської діяльності та ліквідацію її наслідків.
Стаття 2. Загальні засади протидії екстремізму
1. Здійснення екстремістської діяльності суперечить загальновизнаним принципам міжнародного права, міжнародним договорам, Конституції України та положенням законодавства України, загально усталеним правовим та іншим нормам соціальної поведінки.
2. Будь-які прояви екстремістської діяльності на території України заборонені.
Стаття 3. Основні принципи протидії екстремізму
1. Протидія екстремізму ґрунтується на наступних принципах:
- визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина, а також законних інтересів організацій;
- законність;
- пріоритет заходів, спрямованих на попередження екстремістської діяльності;
- системність та комплексне використання політичних, інформаційно-пропагандистських, соціально-економічних, правових та інших заходів протидії екстремізму;
- співпраця держави з громадськими та релігійними об'єднаннями, міжнародними та іншими організаціями, громадянами;
- невідворотність покарання за здійснення екстремістської діяльності.
Розділ 2. ВИДИ ТА ФОРМИ ЕКСТРЕМІСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 4. Види екстремістської діяльності
1. До екстремістської діяльності належать:
- насильницька зміна основ конституційного ладу;
- порушення територіальної цілісності та суверенітету держави;
- публічне виправдання тероризму чи публічні заклики до здійснення терористичної діяльності;
- розпалювання соціальної, расової, національної чи релігійної ворожнечі та ненависті;
- пропаганда виключності, переваги чи неповноцінності людини (соціальної групи) за ознакою його соціальної, расової, національної, етнічної, релігійної, мовної приналежності або ставлення до релігії;
- порушення прав, свобод і законних інтересів, в тому числі, пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв, людини і громадянина за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
- перешкоджання здійсненню громадянами їх виборчих прав і права на участь у референдумі або порушення таємниці голосування, поєднані з насильством чи погрозою його застосування;
- перешкоджання законній діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, виборчих комісій, громадських і релігійних об'єднань чи інших організацій, посадових осіб зазначених органів, комісій, об'єднань чи організацій, вчинене із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, а так само застосування насильства або загроза його застосування щодо близьких зазначених посадових осіб з метою перешкоджання законній діяльності цих посадових осіб чи примусу до зміни характеру такої діяльності або з помсти за її здійснення;
- вчинення злочинів з мотивів політичної, ідеологічної, расової, національної чи релігійної ненависті чи ворожнечі або з мотивів ненависті чи ворожнечі відносно якої-небудь соціальної групи, а також з помсти за правомірні дії інших осіб, з метою приховати інший злочин чи полегшити його вчинення;
- пропаганда і публічне демонстрування нацистської атрибутики чи символіки або атрибутики чи символіки, схожих з нацистською атрибутикою чи символікою до ступеня змішування.
Стаття 5. Форми екстремістської діяльності
1. Вираження екстремістської діяльності у будь-яких формах заборонено.
2. Екстремістська діяльність може бути виражена у наступних формах:
- виготовлення, зберігання з метою масового поширення або розповсюдження, безпосередньо розповсюдження та збут друкованих матеріалів (наприклад, надписів, листівок), аудіо та аудіовізуальних та інших матеріалів, що містять ідеї екстремізму, в тому числі, в громадських місцях;
- поширення в засобах масової інформації ідей екстремізму;
- розповсюдження через засоби масової інформації екстремістських матеріалів;
- використання інтернет-порталів та інтернет-сторінок для екстремістської діяльності;
- публічні висловлювання в громадських місцях екстремістського змісту;
- публічні заклики чи підбурювання до здійснення екстремістських діянь;
- використання перед масовим зібранням, виставляння в громадських місцях на показ матеріалів екстремістського змісту;
- висловлювання посадової особи, яка перебуває на державній службі, про необхідність, допустимість, можливість або перевагу здійснення екстремістської діяльності, зроблені публічно, або при виконанні посадових обов'язків, або із зазначенням займаної посади, а так само невжиття посадовою особою відповідно до його компетенції заходів щодо припинення екстремістської діяльності;фінансування екстремістських діянь або інше сприяння в їх організації, підготовці та здійсненні, в тому числі шляхом надання фінансових коштів, нерухомості, навчальної, поліграфічної та матеріально-технічної бази, телефонного, факсимільного та інших видів зв'язку, а також надання інформаційних послуг.
Розділ 3. ПРОТИДІЯ ЕКСТРЕМІЗМУ
Стаття 6. Основні напрями протидії екстремізму
1. Протидія екстремізму здійснюється за такими основними напрямами:
- попередження поширення ідеології екстремізму і здійснення екстремістської діяльності, у тому числі виявлення і подальше усунення причин і умов, що сприяють її здійсненню та поширенню;
- виявлення, попередження і припинення екстремістської діяльності громадських та релігійних об'єднань, інших організацій, фізичних осіб;
- притягнення до відповідальності винуватих в екстремістській діяльності осіб, організацій, тощо.
Стаття 7. Суб'єкти, які здійснюють протидію екстремізму
1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь у протидії екстремізму в межах своєї компетенції.
2. Уповноваженим органом виконавчої влади у сфері протидії екстремізму є Міністерство внутрішніх справ України.
3. Громадські та релігійні об'єднання, міжнародні та інші організації, громадяни беруть участь у протидії екстремізму через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Стаття 8. Способи протидії екстремізму
1. Суб’єкти протидії екстремізму можуть вдаватися до наступних способів протидії екстремізму:
- здійснення профілактичних, в тому числі виховних, пропагандистських заходів, спрямованих на попередження екстремізму;
- винесення попередження організації про неприпустимість здійснення екстремістської діяльності;
- внесення подання про неприпустимість здійснення екстремістської діяльності;
- призупинення екстремістської діяльності організації;
- ліквідація організації, яка займається екстремісткою діяльністю, та (або) заборона здійснення нею такої діяльності;
- визнання матеріалів екстремістськими;
- недопущення проявів екстремістської діяльності при проведенні масових заходів;
- вжиття заходів боротьби з діяльністю організацій, діяльність яких визнана екстремістською відповідно до міжнародних правових актів та законодавства України.
Стаття 9. Профілактика екстремізму
1. З метою протидії екстремізму компетентні органи держави та інститути громадянського суспільства в пріоритетному порядку здійснюють профілактичні, в тому числі виховні, пропагандистські заходи, спрямовані на його попередження.
Стаття 10. Винесення попередження організації про неприпустимість здійснення екстремістської діяльності
1. Організації в разі виявлення фактів, що свідчать про наявність у її діяльності, у тому числі в діяльності хоча б одного з її регіональних або інших структурних підрозділів, ознак екстремістської діяльності, може бути винесене попередження в усній формі про неприпустимість такої діяльності з вказівкою конкретних підстав винесення попередження, у тому числі допущених порушень. У попередженні встановлюється строк для усунення зазначених порушень відповідно до Закону України «Про міліцію».
2. Попередження організації виноситься уповноваженим органом виконавчої влади у сфері протидії екстремізму чи його відповідним територіальним органом.
3. Попередження може бути оскаржене до суду у встановленому законом порядку.
Стаття 11. Внесення подання організації про неприпустимість здійснення екстремістської діяльності
1. Організації в разі виявлення фактів, що свідчать про наявність у її діяльності, у тому числі, в діяльності хоча б одного з її регіональних або інших структурних підрозділів, ознак екстремістської діяльності, вноситься подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють. Не пізніш як у місячний строк організацією має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.
2. Попередження організації виноситься Генеральним прокурором України чи підлеглим йому відповідним прокурором.
3. Попередження може бути оскаржене до суду у встановленому законом порядку.
Стаття 12. Ліквідація організації, яка займається екстремісткою діяльністю, та (або) заборона здійснення нею такої діяльності
1. У разі якщо попередження, винесене організації органом виконавчої влади у сфері протидії екстремізму чи його відповідним територіальним органом, та (або) подання, внесене Генеральним прокурором України чи підлеглим йому відповідним прокурором про неприпустимість здійснення екстремістської діяльності не було оскаржене такою організацією або не визнане судом незаконним, а також якщо у встановлений у попередженні строк відповідною організацією або її регіональним чи іншим структурним підрозділом не усунуті допущені порушення, що стали підставою для винесення попередження, або якщо протягом 12 місяців з дня винесення попередження виявлені нові факти, які свідчать про наявність ознак екстремізму в її діяльності, у встановленому законом порядку відповідна організація підлягає ліквідації та (або) діяльність такої організації - забороні.
2. Організація, яка здійснює екстремістську діяльність, може бути ліквідована, а її діяльність може бути заборонена за рішенням суду на основі прокурорського подання та (або) попередження уповноваженого органу виконавчої влади у сфері протидії екстремізму чи його відповідного територіального органу.
3. У випадку винесення судом на підставах, передбачених цим Законом, рішення про ліквідацію організації її регіональні та інші структурні підрозділи також підлягають ліквідації.
4. Майно організації, що ліквідована на підставах, передбачених цим Законом, після задоволення вимог кредиторів, підлягає передачі в державну власність. Рішення про передачу вказаного майна в державну власність виноситься судом одночасно з рішенням про ліквідацію організації.
5. Перелік організацій, по відношенню яких судом прийнято рішення про ліквідацію або заборону їх діяльності, підлягає обов’язковому опублікуванню в офіційних періодичних виданнях, визначених Кабінетом Міністрів України, а також розміщенню на інтернет-сторінці органу виконавчої влади в сфері протидії екстремізму.
Стаття 13. Призупинення екстремістської діяльності організації
1.У випадку здійснення організацією екстремістської діяльності Генеральний прокурор України чи підлеглий йому відповідний прокурор, або уповноважений орган виконавчої влади у сфері протидії екстремізму чи його відповідний територіальний орган з моменту свого звернення до суду із заявою про ліквідацію організації чи заборони її діяльності має право своїм рішенням призупинити діяльність організації до закінчення розгляду судом вказаної заяви, якщо інше не передбачено законом.
2. Рішення про призупинення діяльності організації до закінчення розгляду судом заяви про її ліквідацію чи заборону її діяльності може бути оскаржене в суді в установленому законом порядку, якщо інше не передбачено законом.
3. У випадку призупинення діяльності організації призупиняються права організації, її регіональних та інших структурних підрозділів як засновників засобів масової інформації, виробників (власників) інтернет-сторінок. Їм забороняється використовувати в своїх цілях засоби масової інформації, Інтернет, організовувати та проводити зібрання, мітинги, демонстрації, ходи, пікетування та інші масові акції чи публічні заходи, приймати яку-небудь участь у виборах, використовувати банківські рахунки, за виключенням розрахунків, пов’язаних з їх господарською діяльністю, відшкодуванням нанесеної їхніми діями шкоди (збитку), розрахунків за трудовими договорами, сплатою податків, зборів та штрафів.
4. Якщо суд не задовольняє заяву про ліквідацію організації чи заборону її діяльності, дана організація відновлює свою діяльність після того як рішення суду набрало законної сили.
5. Призупинення діяльності політичної партії здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України.
6. Перелік організацій, діяльність яких призупинена у зв’язку із здійсненням ними екстремістської діяльності, підлягає обов’язковому опублікуванню в офіційних періодичних виданнях, визначених Кабінетом Міністрів України, а також розміщенню на інтернет-сторінці уповноваженого органу виконавчої влади в сфері протидії екстремізму.
Стаття 14. Визнання матеріалів екстремістськими
1. Визнання матеріалів екстремістськими здійснюється судом за місцем їх виявлення, поширення або за місцем реєстрації організації, що здійснила виробництво таких матеріалів, на підставі подання Генерального прокурора України чи підлеглого йому відповідного прокурора.
2. Рішення суду про визнання матеріалів екстремістськими є підставою для їх вилучення.
3. Копія судового рішення, що набрало законної сили, про визнання матеріалів екстремістськими направляється в уповноважений орган виконавчої влади у сфері протидії екстремізму.
4. Список екстремістських матеріалів підлягає періодичному опублікуванню у засобах масової інформації, а також розміщенню на інтернет-сторінці уповноваженого органу виконавчої влади у сфері протидії екстремізму.
5. Рішення про включення матеріалів до списку екстремістських матеріалів може бути оскаржене у суді в установленому законом порядку.
Стаття 15. Недопущення проявів екстремістської діяльності при проведенні масових заходів
1. При проведенні зборів, мітингів, демонстрацій, походів і пікетувань не допускається здійснення екстремістської діяльності.
2. Організатори масових заходів несуть відповідальність за дотримання встановлених національним законодавством вимог, що стосуються порядку проведення масових заходів, недопущення здійснення екстремістської діяльності, а також за її своєчасне припинення. Про зазначену відповідальність організатори масового заходу до його проведення попереджаються у письмовій формі органами внутрішніх справ.
3. Учасникам масових заходів забороняється мати при собі зброю, а також предмети, спеціально виготовлені або пристосовані для заподіяння шкоди здоров'ю громадян або матеріального збитку фізичним і юридичним особам.
4. При проведенні масових заходів не допускається участь у них екстремістських організацій, використання їх символіки або атрибутики, а також поширення екстремістських матеріалів.
У разі виявлення обставин, передбачених частиною третьою цієї статті, організатори масового заходу чи інші особи, відповідальні за його проведення, зобов'язані негайно вжити заходів щодо усунення вказаних порушень.
Стаття 16. Заходи боротьби з діяльністю організацій, діяльність яких визнана екстремістською відповідно до міжнародних правових актів та законодавства України.
1. Забороняється діяльність організацій, діяльність яких визнана екстремістською відповідно до міжнародних правових актів та законодавства України.
2. Заборона діяльності організацій тягне за собою:
- анулювання державної акредитації та реєстрації в порядку, встановленому законодавством України;
- заборона на перебування на території України іноземних громадян та осіб без громадянства в якості представників даної організації;
- заборона на ведення будь-якої діяльності на території України;
- заборона на публікацію в засобах масової інформації будь-яких матеріалів від імені забороненої організації;
- заборона на поширення на території України матеріалів забороненої організації, а також іншої інформаційної продукції, що містить матеріали даної організації;
- заборона на проведення будь-яких масових акцій і публічних заходів, а так само участь у масових акціях і публічних заходах в якості представника забороненої організації (або її офіційних представників);
- заборона на створення її організацій - правонаступників в будь-якій організаційно-правовій формі.
3. Після вступу в силу рішення суду про заборону діяльності організації уповноважений орган виконавчої влади України в сфері протидії екстремізму зобов'язаний в десятиденний термін повідомити дипломатичне представництво або консульську установу відповідної іноземної держави про заборону діяльності даної організації, причини заборони, а також про наслідки, пов'язані із забороною.
Розділ 4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСТРЕМІСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 17. Відповідальність за здійснення екстремістської діяльності
1. Здійснення фізичною особою чи організацією екстремістської діяльності тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
2. Фізичні особи та організації несуть відповідальність за здійснення екстремістської діяльності у випадках, передбачених статтею 4 та статтею 5 цього Закону.
Стаття 18. Відповідальність посадових осіб та державних службовців за здійснення ними екстремістської діяльності
1. Висловлювання посадової особи, яка перебуває на державній службі, про необхідність, допустимість, можливість або перевагу здійснення екстремістської діяльності, зроблені публічно, або при виконанні посадових обов'язків, або із зазначенням займаної посади, а так само невжиття посадовою особою відповідно до його компетенції заходів щодо припинення екстремістської діяльності тягнуть за собою встановлену законодавством відповідальність.
2. Відповідні державні органи і вищі посадові особи держави зобов'язані негайно вжити необхідних заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які допустили дії, зазначені у частині першій цієї статті.
Стаття 19. Відповідальність за невиконання вимог попередження та (або) подання про недопустимість здійснення екстремістської діяльності
1. Невиконання вимог попередження уповноваженого органу виконавчої влади у сфері протидії екстремізму чи його відповідного територіального органу, та (або) вимог подання Генерального прокурора України чи підлеглого йому відповідного прокурора, особою, якій воно було оголошене, тягне за собою відповідальність за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 20. Відповідальність за розповсюдження екстремістських матеріалів
1. Поширення на території України екстремістських матеріалів, а також їх виробництво або зберігання є правопорушенням і тягнуть за собою встановлену законом відповідальність за екстремістку діяльність.
2. Матеріали визнаються екстремістськими судом і підлягають конфіскації на підставі подання Генерального прокурора України чи підлеглого йому відповідного прокурора або у випадку провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення, цивільній або кримінальній справі.
3. Організація, яка двічі протягом 12 місяців здійснила видання екстремістських матеріалів, позбавляється права на ведення видавничої діяльності та може бути притягнена до відповідальності за екстремістську діяльність.
Стаття 21. Відповідальність засобів масової інформації за розповсюдження екстремістських матеріалів
1. У разі поширення через засіб масової інформації екстремістських матеріалів або виявлення фактів, що свідчать про наявність у його діяльності ознак екстремізму, засновникові й (або) редакції (головному редактору) даного засобу масової інформації органом виконавчої влади, наділеним контрольними функціями у сфері діяльності засобів масової інформації виноситься попередження про недопустимість таких дій або такої діяльності з вказівкою на конкретні підстави винесення попередження. У попереджені має бути вказано строк для усунення зазначених порушень, передбачений законом.
2. Попередження може бути оскаржене в суді у встановленому законом порядку.
У разі якщо попередження не було оскаржене або не визнано судом незаконним, а також якщо у встановлений в попередженні строк не вжиті заходи щодо усунення допущених порушень, що стали підставою для винесення попередження, або якщо з дня винесення попередження повторно протягом 6 місяців виявлені нові факти, що свідчать про наявність ознак екстремізму в діяльності засобу масової інформації, діяльність відповідного засобу масової інформації підлягає припиненню у порядку встановленому Законом «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та Законом «Про телебачення та радіомовлення».
Стаття 22. Відповідальність за використання інтернет-ресурсів для здійснення екстремістської діяльності
1. У випадку використання власниками доменів або особами, на ім’я яких зареєстровано домен, інтернет-сторінок або (та) інтернет-порталів для здійснення екстремістської діяльності, а також у разі використання особами соціальних мереж для здійснення екстремістської діяльності, а саме – розповсюдження інформації та матеріалів, що містять ідеї екстремізму, в тому числі, закликів екстремістського змісту, такі особи несуть встановлену законом відповідальність за екстремістську діяльність.
Розділ 5. КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД ЗА ЗАКОННІСТЮ ПРОТИДІЇ ЕКСТРЕМІЗМУ
Стаття 23. Контроль протидії екстремізму
1. Контроль протидії екстремізму здійснює Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Міністерство надзвичайних ситуацій України, інші органи державної влади в межах своєї компетенції.
Стаття 24. Нагляд за законністю протидії екстремізму
1. Нагляд за законністю протидії екстремізму здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Розділ 6. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЕКСТРЕМІЗМУ
Стаття 25. Основні цілі міжнародно-правового співробітництва в сфері протидії екстремізму
1. Україна здійснює заходи щодо налагодження та зміцнення міжнародного співробітництва в сфері протидії екстремізму, які спрямовані на:
- розвиток міжнародно - правової бази співпраці держав в сфері протидії екстремізму;
- удосконалення і гармонізацію національного законодавства України;
- проведення узгоджених та (або) спільних міжвідомчих профілактичних, оперативно-розшукових заходів та спеціальних операцій;
- інформаційне и наукове забезпечення співпраці;
- здійснення співпраці в підготовці кадрів, підвищення кваліфікації спеціалістів взаємодії України із іноземними державами та міжнародними організаціями в сфері протидії екстремізму.
Стаття 26. Участь України у міжнародному співробітництву в сфері протидії екстремізму
1. Україна, відповідно до укладених нею міжнародних договорів, співпрацює в сфері протидії екстремізму з іноземними державами, їх правоохоронними органами та спеціальними службами, а також міжнародними організаціями.
2. Якщо міжнародним договором, укладеним Україною, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про протидію екстремізму, то застосовуються правила міжнародного договору.
3. Україна, керуючись інтересами гарантування безпеки людини, суспільства та держави, переслідує на своїй території осіб, обвинувачених (підозрюваних) в причетності до екстремізму, відповідно до національного законодавства.
Розділ 7. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Верховній Раді України внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) До Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984, додаток до № 51, ст. 1122):
а) доповнити Кодекс новою статтею 173–3 такого змісту:
«Стаття 173–3. Виготовлення, зберігання з метою збуту або розповсюдження інформації та матеріалів, що містять ідеї екстремізму - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацію матеріалів, що містять ідеї екстремізму»;
б) статтю 186–5 доповнити новою частиною другою такого змісту:
«Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені з метою пропагування ідей екстремізму, – тягнуть за собою накладення штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб»;
в) у статті 221 цифри „173–2” замінити цифрами „173–3”.
г) у абзаці першому пункту 1 частини першої статті 255 цифри „173–2” замінити цифрами „173–3”.
2) До Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради, 2001, № 25–26, ст. 131):
доповнити Кодекс новою статтею 110–1 такого змісту:
«Стаття 110–1. Екстремістська діяльність, що загрожує громадському порядку та громадській безпеці
1. Виготовлення, зберігання з метою збуту або розповсюдження інформації та матеріалів, що містять ідеї екстремізму, якщо вони вчинені після застосування адміністративного стягнення за ті самі діяння - караються штрафом від двух тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацію матеріалів, що містять ідеї екстремізму та фундаменталізму.
2. Керівництво та участь у екстремістських організаціях, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності такої організації - караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, які призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків або були вчинені з метою залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
4. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила діяльність, передбачену частинами першою або другою цієї статті, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернуто заподіяння шкоди інтересам України.»;
3) До статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України:
а) у частині другій після слова «передбачені» доповнити словами та цифрами «частиною першою статті 110–1»;
б) після слів та цифр «статтями 109, 110» доповнити словами та цифрами «частинами другою та третьою статті 110–1».
4) Частину першу статті 4 Закону України «Про об’єднання громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 34, ст. 504; 2001 р., № 9, ст. 38; 2003 р., № 27, ст. 209; 2006 р., № 26, ст. 215; 2009, N 32–33, ст.485) після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту: «пропаганда екстремізму;».
5) У Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 25, ст.283): частину десяту статті 5 доповнити новим реченням такого змісту: «Забороняється функціонування релігійних організацій, що сприяють проявам екстремізму.»;
3. Кабінету Міністрів України:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України.
Голова Верховної Ради України В. ЛИТВИН